Розмовляли верби з хвилями дзвінкими,
до ріки схилились, ніби воду пили.
Плив по річці човен, хвиленька гойдала,
молода дівчина у човні співала.
Мерехтіли зорі, місяць прислухався,
бо ж тій дівчиноньці козак присягався.
А кущ калиновий від вітру хилився…
забарився милий, чи десь заблудився?
Ой літала пісня, де калина гнулась,
парубка не стріла - назад повернулась.
То ж просить дівчина пісню політати
там, де квітнуть маки… і гримлять гармати.
Гарні у калини червоненькі ґронця,
зігріває ніжно їх проміння сонця.
Пісня хоч журлива, та теплом зігріє,
милого чекати дівчина уміє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2022
автор: Надія Башинська