На жаль у мого серця немає олівця
воно у спогадах знайомі контури малює
і не вдається відпочити від жіночого лиця
цей загадковий погляд досі ще хвилює...
На жаль у мого серця немає красок
і виявляється нічим почуття розфарбувати
звичайно я не очікував від долі пасток
ця хитра посмішка вкотре буде турбувати...
На жаль у мого серця немає пензля
і з пам'яті лиця ніяк не можу стерти
адже у жінку зміг влюбитися до нельзя
любить звичайно буду до самої смерті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2022
автор: Дмитрий Погребняк 555