Низає час століття за століттям,
Де боротьби лишилися сліди.
З імперської ми вирвалися кліті
Й не вернемось ніколи вже туди.
Ми йшли, окрилені і мріями, й любов'ю,
Ступаючи по камінцях, стерні,
Свою дорогу вистеляли болем,
А ворог іще більше сатанів.
Пили не раз ми і отруту зради,
Пізнавши гіркоту розчарувань,
Плекали, мов дітей, і мову, й правду,
І цей похід усе іще трива.
Сьогодні ж, як ніколи, ми єдині,
Бо ж нація зродилась під вогнем,
Тож УКРАЇНЦЕМ кожен став віднині,
Захисника отримавши багнет.
Чи ворог цього слова суть збагне?!
Зродилась нація. Таки зродилась,
Хоча і в час жорстокості й війни.
І «Слава Україні!» покотилось,
Аби спинити полчища орди.
Слова ці пропікають наскрізь ноги,
Бо ж Україна – це свята земля.
Вже скоро відсвяткуєм перемогу
Над наймитами сірими Кремля.
25.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2022
автор: Ганна Верес