Веде щось незриме, незвідане душу ятрить.
Ось-ось намалюється думка, обіпреться в простір.
Вагітну утробу чекає чаруюча мить.
Відкинеться тіло відтяте на жмакану постіль.
Це світлі чи темні заблуди в твоїй голові
В фальш слів одягають безпечно свої постулати.
Ти їх не злякай, хай дзюрчить, у потік цей повір.
Навряд що від себе цікаве зумієш додати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2022
автор: Пісаренчиха