Хоч Україну більшовик
колись розпнув, загарбав,
і вже й народ до цього звик
та "Южик" стане Гардом!
Він йшов повз рик міських голів,
повз наклепи і гроші,
і повз погрози москалів,
й прокльони малоросів.
Мов бузький стражник, дід-козак,
повз очі й фрази гострі,
летів із Пугача навзнак,
на рідний Гардів острів.
У Бузі ноги полоскав,
шовковицею снідав.
Блищала риб'яча луска,
немов таляри – сріблом.
Він повернувся крізь віки, –
і звідси вже не піде!
Гарчать собаки і вовки,
та Гард – уже не "Півдик"!
Бо має дух козацький, гарт,
бо гарний, зграбний, гордий,
Наш Гард іде на авангард.
Йому не треба згоди!
Хто ж, як вогню, боявся змін,
кому і в "Южці" гарно, –
прозрів. А решту – вітер змів.
І місто стало Гардом.
Сашко Обрій.
13.08.22
#гард #перейменування
#южноукраїнськ #миколаївщина
Кліп на вірш:
https://m.youtube.com/watch?time_continue=1&v=L00QyEjWZsg&feature=emb_title
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2022
автор: Олександр Обрій