Розхвилювалось море неозоре,
Бажання - мрія - вийти з берегів.
На вільнім розгулятися просторі,
От тільки б вітер припинив свій гнів.
І ось пішла вже перша його спроба,
Високі хвилі торкнулись берегів.
Та не хватило сили, може, змоги,
А біснуватий вітер, ніби очманів.
Розправив крила й кинувся на хвилі.
Шалений вітер пхає їх назад.
Вони втомилися, уже безсилі,
Піднявся в морі скрізь страшний безлад.
А хвилі не здавалися і злились,
Із злістю знову рвалися вперед.
Але все ж, зовсім, вибившись із сили,
Їх мрія припинила свій вже злет.
Маленькі хвильки цілували море,
Вони були його маленькі діти.
Не знали про оту солодку волю,
Не мріяли, лише могли радіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Н-А-Д-І-Я