А ми були щасливі…

А  ми  були  щасливі  і  не  знали,  
Що  все  може  змінитися  за  мить,
А  ми  були  щасливі...  Розумієш?  
Тоді  ми  думали,  що  так  буде  завжди.

А  ми  були  щасливі,  планували
Де  саме,  ми  збудуємо  наш  дім,
Як  назвемо  дітей  і  ще  не  знали,  
Що  завтра  вже  не  буде  як  колись.  

Було  все  звично,  дім  ,  робота,  друзі,
Щось  не  встигали,  десь  не  берегли
Жили  розмірено  і  геть  не  уявляли,
Що  ми  були  за  крок  лиш,  до  війни...

Що  було  далі,  смутно  пам'ятаю,  
Одна  валіза,  кіт  і  море  сліз.
Як  ми  тоді  домівку  покидали…  
А  ти  лишився,  їхати  не  зміг,

Ти  встав  на  захист  рідної  країни,  
Бо  як  інакше?  Це  ж  наш  власний  дім.
Я  у  безпеці,  ти  тепер  на  фронті,
Молюсь  до  неба,  повернись  живим!

І  скільки  мрій  вже  знищено  війною,
І  у  скількох  вже  забране  життя,  
Та  серце  моє  назавжди  з  тобою  
Моя  молитва,  захистить  від  зла!

І  цілий  світ  за  нас,  за  нас  з  тобою,
Боротись  будемо  до  перемоги,  до  кінця  
І  щастя,  що  відібране  війною,  
Ми  відбудуємо!  Попереду  життя!

©  Марія  Скочиліс

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Марія Скочиліс