За моїм порогом причаїлось зло,
Тишком-нишком в хату заповзло.
Ніхто його не бачив, невидиме воно,
Просто якась магія, буває так в кіно.
З усмішкою зло робить свою справу:
Шепотом безлунним засіває чвару.
Сварки та образи, підступи, брехня -
Ми вже вороги, а не любляча сім'я.
Нам би помиритися, забути про лихе,
Але ж знати хочемо, як почалось усе?
Шукаєм винуватця: крайнього нема,
Кожен щось утнув, на кожному вина.
Зло уже не криться і сміється вголос,
Бо у своїх пошуках ми ходимо по колу
Та хмиз підкидаємо у полумінь розла́ду,
Раз у раз шукаючи крайнього і зраду...
Не шукай винних! Не чекай на месію!
Кожного дня роби, що у твоїх силах,
Щоб вимести зло із нашої гарної хати
За паркан високий - а краще за грати!
В фіналі винних визначить Суд Божий,
Хай навіть поки на це і не дуже схоже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Яніта Владович