ВСЕ БОГ СПИТАЄ

Людей,  як  мурáшок  у  світі;  як  зéрнят  в  коробочці  маку,
Чекають  свого  Месію  і  прагнуть  якогось  знаку.
Надвечір  стихає  гомін;  до  днини  в  очах  світає
І  плачуть  росисті  трави  і  пташка  комусь  співає.

На  крижмі  дитя  принесли,  святили  малі  долоні;
Вже  мати  з  літами  —  біла,  а  руки  від  праці  —  чорні.
Від  сина  до  батька  —  мудрість  віками  сім’ю  тримала,
Носив  він  на  плечах  втому  і  поле,  що  хліба  дало.

Цей  світ  не  створили  люди,  ще  досі  його  вивчають,
У  кожного  своя  правда  і  фініш,  який  чекає.
Життя  не  пробігти  полем,  де  небо  —  землі  немає,
Людина  з  любові  взята,  а  решта  —  все  Бог  спитає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА