Розкинувся широкий степ,
Сягає аж до небокраю.
Я ці місця з дитинства знаю,
Милуюсь всім, що тут росте!
Сивоволоса ковила,
Гіркий полин з чортополохом,
Куски каміння, вкриті мохом....
Як тут давно я не була!
Під тиском вітру тонконіг
Повільно хвилею лягає,
На сонці переливом грає
І стелиться мені до ніг.
Степ цвіркунами стрекотить
Пекуче сонце сушить трави...
Вітрила хмар задля забави
Колише вітер кожну мить.
Духмяний запах чебрецю
Лоскоче ніздрі ароматом....
Так хочеться завмерти раптом....
І зупинить хвилину цю!
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2022
автор: Покровчанка