Тебе нема.
Шумить осінній дощ.
В лікарні ранок.
Лампи сяє світло.
Я мов зламавсь.
Поганих днів вже сто.
Та краще стане
Навіть в цьому світі.
Кудись пішла.
Сумую. І не раз.
Хоча й сміюся.
Доля невблаганна
Мов заплела
В собі окремо нас.
І не несуся
Стрітися, кохана.
9.09.2022, 15:02
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2022
автор: Ти-2