Вона - весна, а я вже осінь...
В прощальних полисках роси
лежать із тінню навскоси
проміння сонячні покоси...
Вона блукає в різнотрав'ї,
а я гортаю падолист...
Гірчить калина із намист,
й тумани мружаться лукаві...
Вона - не я... її душа,
немов безмежна пам'ять моря,
легка, летюча і прозора,
назустріч літу поспіша.
Мене ж заждалася зима
з холодним вітром і снігами,
та рими, мов кардіограми,
бринять у серці крадькома...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2022
автор: Світлана Березняк