Розтрощили всю душу, як скельце,
Хижі демони злі безголосі,
І вбирає розчахнуте серце,
Цю охлялу задрипану осінь.
@
Видноколо розмитих абстракцій
Хтось в колодязях вікон наквецяв,
Поховалися всі винуватці, -
А сира розмазня все не стреться...
@
Вже не ґебають мислені шлюзи,
Зусібіч душать стіни і стеля,
Цілий день маячнею все грузить
Прямокутна нудна пустомеля.
@
Зазвіздились балабухи люстер,
В темно-сірих кросвордах будинків,
Штучний промінь важку темноту стер, -
Заіскрились життями клітинки.
@
Лиш обскубані хмари надвечір,
Та розпльовані зорі на небі...
І ще важчий тягар порожнечі,
І спокуса хмільної потреби...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2022
автор: S.V.P.