***

Війни  та  сльозинки  колися  зникнуть  –  
Вірте,  панно,  завжди  у  щастя  ревно.
Та  і  щастя  вічним  не  буде,  знайте,
       Що  б  не  робили.

Сонце  й  хмари  владні  над  небом  нашим,
Змінюють  нерідко  вони  картину,
Дощ  іде  сьогодні  –  прозріє  потім  –
       Вічна  мінливість.

Тільки  грім  ударить  на  землю  знову
Після  тиші  сяйвом,  побє  супокій,
Вітер  гореносний  шуміти  стане,
       Звалить  дерева...

Щастя  й  горе  –  то  половинки  світу,
Все  подвійне:  смуток  у  чомусь  світлий,
В  чомусь  радість  кисла;  ніколи  Всесвіт  
       Іншим  не  буде.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2022
автор: ПЕКЛО — Пол Едуард Келрідж, Лорд Оксфордширський