Дмитрові Чередниченко
Коли солоні сльози пам"яті живої
Поета душу орошають рясно,
Його задуми, серця неспокої
Відлунюють буденність гласно.
Його пегас - душі жар-птиця
Злітає в неба голубінь,
Туди, де барвами іскриться
Веселка, що садів цвітінь.
Та все ж з небес спускатись треба
В насушний день, його потреба,
Щоб бачить в зрізі вік журливий.
Щоб рідне слово боронити.
Олжу від істини різнити
І обганяти час квапливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2022
автор: Йосип Петрик