Блукають долі поміж листям,
Яке летить до наших ніг.
Ще в довшу ніч погано спиться,
Перед очима падолист.
Повільно падає додолу
У краплях слізного дощу.
Знімає осінь без приколу
Листяну одіж нашвидку.
Тремтять дерева поріділі
На вітрі в дощовім в танку.
Рахують в небі й хмарки милі,
Кудись біжать без спочиву.
Біжать повз став, що в очереті,
Повз переораний вже лан.
Тримають подорож в секреті,
Самі від себе, - то капкан.
У нескінченості блукання
Минає час без вороття.
Одні митарства у вигнанців -
Прокляттям доль стають життя.
11.09.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2022
автор: Валентина Ланевич