Не дам словам піти у забуття...
Де моє серце дихає тобою,
країна мила, я твоє дитя,
поранене, розлючене війною.
Де лють нестримна і невтомний біль
щемить так сильно, аж повітря стогне.
І наше покоління йде у бій,
в свій бій останній, в голові холоне.
Ця темрява заполонила шлях
сльозами, горем, втратами і кров'ю!
І плаче, стогне наша вся земля
від того звіра, що сидить в Московії.
Вперед, рідненькі, в нас останній бій!
Сини і доньки, слава ЗеСеУ всім!
Покажемо козацький дух і стиль.
І назавжди захистимо ми дім свій!
https://m.youtube.com/watch?v=Opc4jLlJCxQ#menu
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Lumen74