Нас розділила війна вже по різні боки.
Ми попрощались з тобою, та не на роки.
Хочеться вірити дуже, що скоро той час,
Як все затихне і доля з’єднає знов нас.
Тут, у тилу, звук сирен і зривають мости.
А там, де пекло вогненне, знаходишся ти.
Жаль, ми не встигли відчути палкого тепла,
Чом же та доля жорстоко так нас розвела.
Ніч поглинає мене у таємні думки…
Знов, доторкаюсь уявно твоєї руки
Хто нас нарік на страждання та муки такі
Дні, що без тебе пливуть, невимовно важкі.
В погляді кожному мислено бачу тебе.
Згадую сяйво небесних очей голубе.
Й посмішка променем, ніби плекає вуста.
Та цю уяву краде знову темінь густа.
Нашу любов вбережу через віддаль розлук.
Ти не печалься, розженемо марево мук.
Тільки прошу, не губи віри в страхах безсонь
Серця мого не пускай з тепла своїх долонь.
Моє кохання від кулі тебе захистить.
Вже незадовго,я вірю, прийде щастя мить.
Лиш не розтрать, своїх мрій, не згуби почуття.
В болях страждань ми народимо нове життя.
Знай, що по ночі приходить світанок ясний.
Й після дощу урожай дозріває рясний.
Час переможний принесе щасливі нам дні.
Бог лише знає, як ти тут потрібний мені.
Нині минуло гіркотно й безвтішним жалем.
Та ще чекає те завтра омріяним днем.
Шлях, що зросився сльозами осушиться враз
Сонечко там, за горою, вже світить для нас.
Не полишай давніх мрій серед зливних дощів.
Хай береже тебе тайний мотив моїх слів.
Все, що засіється думкою сходи дає…
Як це прекрасно, що ми один в одного є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Marija