На узбіччі росте вишня.
Пилюку вітер несе по дорозі,
болять ноги , вже йти я не взмозі.
Зупиняюся під її тінню,
як добре, що проросла тут гідно.
Вишне, дозволь з тобою поспілкуватись,
ніде нам один від одного ховатись.
Віти шумлять,
мабуть, людську мову таки розуміють,
дорогоцінну прохолоду дарують безцінну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Svitlana_Belyakova