Корпускула мук мчить-летить по житті
І сяє добром і обманом.
Ніяко не дамся усьому йому
Й стрибати на себе не стану.
Ти скажеш мені щонайбільше зі слів,
Довірливі будуть отвіти.
Не знатиму довго: то я ачи ні?
Й ще дивно ходитиму світом.
Як файно, що Бог сформував самоту
Й, надіюсь, єство індивіда.
Я щиро дивлюся: а де ж то мій бот?..
Корпускула знає всі біди.
08:59, 13.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2022
автор: Ти-2