Порожніють лелечії гнізда…
День короткий вертає на спад.
Білий птаху, війну ти відніс би
Ворогам найлютішим назад.
Ти на крилах великих і дужих
Облітаєш і села, й міста.
Кажуть, в небо ведеш чисті душі,
Хто невинною жертвою став.
Бачиш захист ти наш, мудра птице –
Як на смерть ідуть доньки й сини.
Українці – не будуть коритись,
Є священною воля для них.
Гинуть діти… Ракети навколо
Сіють смерть, де хлібів урожай.
Називають тебе птахом долі –
Справедливо усім ти воздай.
Хай твій клекіт лунає пророчий,
У небесній ясній висоті:
Бог навіки лишить край урочищ,
Хто привласнити світ захотів.
Дощова синь зсідається, гусне:
Не розбити негоди крильми.
Сумовито прощаються бусли –
Ніби моляться з нами за мир…
Цій зимі нас скорити не вдасться –
Не ділити нам зе́млі ні з ким.
Прийдуть ве́сни – провісники щастя.
Тож скоріш повертайтесь, бузьки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2022
автор: Білоозерянська Чайка