Человек исчезает из мира, на его месте появляется радуга.
На одном берегу остаются дети, внуки,
на другом – первая, подаренная в детстве собака, первая и последняя любовь, кони,
вечное блуждание по туманным холмам
в плаще и резиновых сапогах; то есть, тотальное счастье.
Долгая жизнь – столько возможностей совершать ошибки, их исправлять.
Только бы не истратить зря время, только бы не потерять, а отсчёт уже остановился.
Здесь, на другом берегу, столько их, внезапно прибывших.
Растерянных, израненных взрослых,
чужих детей, что влезают на колени, доверительно, несмотря на пережитое. Ритуал – зарыться лицом в теплую шерсть собаки,
в блестящую конскую гриву, в дружеское плечо.
Чтобы легче было ждать, чтобы дождаться
восхода солнца, родных, расплаты.
10.09.2022
(Перевод с украинского)
***
Людина зникає зі світу, на її місці з’являється веселка.
На одному березі залишаються діти, онуки,
на іншому — перший, подарований в дитинстві собака, перша та остання любов, коні,
вічне блукання туманними пагорбами
в плащі й гумовцях; тобто, тотальне щастя.
Довге життя — стільки можливостей робити помилки та їх виправляти.
Тільки б не змарнувати часу, тільки б не змарнувати, а відлік уже зупинився.
Тут, на іншому березі, стільки їх, раптово новоприбулих.
Розгублених, зранених дорослих,
чужих дітей, які залазять на коліна, довірливо, попри пережите. Ритуал — заритись обличчям у теплу шерсть собаки,
в блискучу конячу гриву, в дружнє плече.
Щоб легше було чекати і дочекатися
сходу сонця, рідних, відплати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959604
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.09.2022
автор: Станислав Бельский