Часто мене питаєш, що я в тобі знайшла.
Але забуваєш, що на моєму боці 50000 років біологічного розвитку і ще й невидимі присоски на шкірі, з якими я зв'язуюсь з космосом.
Так навіть наша книжка пише, яку Ремарк написав.
Часом відповіді, чому саме ти - немає, бо вона в повітрі.
Її треба вдихати, щоб аж в голові паморочилось.
Як від запаху озону після дощу.
А людина харчується їжею.
Скажи, що можна їсти сонце і тобі розсміються в обличчя.
А воно на смак трішки металеве і тане в роті.
Як тепла м'якоть якогось тропічного манго.
Відкривай рота!
Я навчу тебе вживати всяку всячину: пити тумани, закушувати інеєм та першими заморозками.
Втягувати через трубочку коктейлі молочного шляху та насолоджуватися хмарним суфле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Kлер Клер