У час такий не хочеться нічого,
Окрім як знати істину саму,
Хм, а може, ще й вина п`янкого –
І я її візит прийму.
Не розбереш: то ти ото чи друзі.
Віддатися еґреґору, хай йде.
Бо, Боже, нащо пошуки ти звузив
До неї: буцім "дай одне".
В хвилини спокою, добра і сили
Мене, друзяко, залиши й пробач,
Бо щось чуже, дурне якесь, немиле,
Крім істини, вина, удачі.
14.09.2022, 09:44
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Ти-2