верлібр
Скільки ж століть не був
У місті рідному?
Який же він чудовий:
"Я в тобі, потайки...»
... Так в який же вік потрапив?
Повинен розгадати –
Що за техніка сигналить,
По одязі, взнати?
З Альдегиром пролітали,
На шляху – Земля,
Час точно розрахували,
Села й тополя…
Потрапили прямо в осінь –
В златі горизонт,
Зелень, де багато сосен.
Пересіли в зонд –
Ми всіх бачимо, нас не бачать
І крізь нас ідуть.
Несподіванка візиту,
Та маршрут крутий.
Були ж тоді часи такі:
Егоїсти, зло,
Мирні, а ще бойові,
Час все забере.
У Всесвіті по-іншому,
Серед світів – любов.
Ностальгія по колишньому –
Хіба для віршів.
Як же мало про "тарілки»
Нам давали знати,
В засекречених секретах,
"Щоб не бентежити".
А колись ось на такій-же
Злетом у світи –
Був тоді я ще молодший,
Промінь впав з дверей…
Викликає лиш усмішку –
Пошук " неземних»…
Земле, моя "порошинка»,
В знаннях цифрових…
14.09.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Променистий менестрель