Чомусь не сяють твої очі
Не чую ніжний голосок
Тому й цілую поміж строк
Часу нема, то все задумки
Нема того, що говорили
Поради часто всі дають
Тому отак вони й живуть
А ти вдихай на повні груди
А ти собою залишись
І щиро, щиро посміхнись
Собою будь, все не повторне
Нема того, що нам внушають
Серця лиш почуття єднають
Все інше лиш від не знання
Можна в достатку вік прожити
Серце при цьому лиш розбити,
Двоє чужих людей
Лише терпіти , та будні сірі волочити
А слід просто летіти,
Часу не помічати
В щасті купатися зранку
І не чекати світанку
Сонце тримати в долонях
З птахом співати пісні
Небо безкрає відчути
Сильно, пресильно кохати і небеса наближати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: oreol