там немає війни

Там  немає  війни,  
там,  за  обрієм,  
поміж  птахами,
Десь  летіти,  
махаючи  швидко  руками
І  кричати  про  зради,  
про  ниючий    шум,
Вибачати  себе  
за  набридливий  сум...

Там  немає  війни,  
там  так  тихо,  
що  хочеться  вниз,
Вийти  з  себе,  
із  світу,  із  часу,  
на  тьмяний  карниз,
Щоб  із  нього  побачити  
сірий  асфальтний  кінець,
Навіть  пси  
від  нудьги  
не  кусають  змарнілих  овець...

Там  немає  війни,  
там  салюти,  
там  плинність  моментів,
Дещо  плямами  змазана  доля  
і  чіткість  процентів
Чистоти,  
що  хотілося  б  мати,  
якщо  вже  живеш,
І  якщо  все  ще  маєш  
пунктири  
встановлених  меж.

Всі  ці  межі  за  розписом,  
віра  у    розклад  і  владу,
У  незмінність  життя,  
у  погони,  
в  електрику.  
Стаду
Пахне  м'ясом,  
жадається  жертв  і  смертей,
Та  й  по  тому  нікого...  
нікого  
із  справжніх  людей...

Там  немає  війни,  
там  тіла,  
бездушевні,  
слухняні,
Трохи  сонні,  
облізлі,  
в  бездумному  стані
Ходять,  ходять,  гниють,  
наче  мертві  і  темні.
Там  немає  війни.  
Там  немає.  
Всі  звиклі,  
системні,

Всі  -  частина,  
шматочок,  
всі  плями  на  синьому  тлі,
Щось  скуйовджене  
дрантям  
лежить  на  столі,
Де  хірург  
дико  п'яний,  
аж  видно  
прозорі  білки.
Там  немає  війни.  
Там  у  небі  літають  птахи.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Аарон Краст