нічиЇ поцілунки
слова і усмІшки нічИї
рОки йдуть по вервечці
преповні нудьги і пітьми
так туманні й сльотаві
як очі старої повії
недоказані ми
недосказано
сказані ми
Ти живеш як жила
Ти смієшся із кожного кадру
Ти вділила для мене по вічності
в кожному дні
зараз солодко спиш
пропливаєш з учора у завтра
моя дівчинко-жінко
що суджена вже не мені
я Тебе так люблю
я не можу Тебе не любити
хоч спалила усе
потрощила усе до підстав
я бреду як сліпець
що уздрів був на мить сяйво світу
і для нього навіки
вже морок справдешній настав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: МАТЕО