Коли слова не йдуть з самого серця,
Не проникають в душу і думки.
Тоді вони пусті, як два відерця,
Гримлять, коли волочать по землі.
Коли слова, немов хмаринки білі,
Які по небу лагідно пливуть.
Тоді зникають всі рубці на тілі
І павутинки болю розірвуть.
Коли слова, як зоряне намисто,
Які вночі освітлюють твій шлях.
Ти розумієш все в житті пречисто,
Коханий поруч, щастя у очах.
15.09.2020 @ Галина Гук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Аквілина