[b][i][/i][/b]Сім пам*яток античної культури
я збільшу восьмим чудом на землі,
без рукотворної архітектури -
це море у прозорім кришталі.
Частина океану, синій простір,
красу його очима не вбереш.
Озер гірських дарунок медоносний,
на віки в своїм серці збережеш.
Море і війна – зовсім не сумісне!
Згадую слова, як Шевченко пише:
«Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.»
Ті Шевченкові слва і на разі дійсні,
окропімо сине море ворожою кров*ю,
щоб не було пізно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: ВАЛЕНТИНАV