Мало, мало
І не стало
Досить , досить
Серце виплакатись просить
Що важливе ми ж не ціним
Лиш , коли ми це втрачаєм
Розумієм і страждаєм
Думалось та не здійснилось
В голові все це лиш снилось
Все не так як нам здається
Навіть серденько й те б'ється
Все пройде, усе минеться
Наче й не було
Скільки літ ми змарнували
Що в житті ми цінували
І любили ми кого ?
Зло навколо, люте зло
Зло у людях проросло
Зло з людьми ж бо не воює
Воно нами лиш керує
Все з дитинства нам внушають
Зло добром нам подають
Ось тому й панує лють
Мало, мало
Чиїсь бажання , чиїсь мрії
Чужі норми, чужі й ми
Не від сердця, не по правді
Не в любові, не в добрі
В масках, в кожурі, в ярмі
В огорожі, це свобода ?
І за це ми так боролись ?
А як файно гордимось
Кров рікою пролилась
Щоб сиділи всі в ярмі
Що змінилось ? Ви прозріли ?
Гляну і махну рукою
Тут не зміниться нічого
Ось тому усе й палає
І любові тут не має
Ненавість лише і гнів
Гарно вмієм говорити
Та не вмієм в світі жити
Все під себе лиш гребем
Не помітим як й помрем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: oreol