Занепад літа. Лине псевдотиша
Від бажаних поосені щедрот.
Ми ж кожен відгук злякано й чіткіше
Очікуєм як долі поворот.
Хотілося б насолодитись вдосталь
Плодами сонця, весело й гуртом…
Але щодень, котрий вже місяць поспіль,
Серця стискають звуки до судом.
Повітря гусне,що аж в грудях млосно.
Що аж зловісно. Ніби кисень зник.
Лише у скронях чути стоголосно:
«Сконала марнота тепер довік…».
Віднині вже не буде так як завше:
Скрізь дріб’язок бажань або речей.
Надію з розпачем сльозами поєднавши,
Йде світ новий крізь острахи ночей.
Архангели вже труби надихнули.
Але стількох ще в небо понесуть,
Щоб діти Божі раптом не забули
У чому болю нинішнього суть…
Вересень 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Вадим Димофф