Вона шукала компроміс
Із уст звучало - Я не знаю. Ось така я.
І все її уже лякало
В привичнім ритмі лиш жила
А тут війна
Та перешкоди
Треба обдумати
Щось слід рішити
Хоч йде війна всім ж хочеться жити
Кохання не буде поряд з війною
Всіх призивають щоденно до бою
Горе і втрати вже не лякають
Щоденно вбивають
Пусті обіцянки
Навіщо давати
Те, що було лиш забуваєм
Те в що втянули ранить щоденно
То ж не журися більше даремно
Копроміс ранить також як куля
Рани на тілі, рани в душі
Щось обірвалось
Щось не відбулось
Все як завжди, новий виток
У нездійсненність невпевнений крок
Лиш за близьке потрібно триматись
Боротись за себе і за любов
Що обіцяли слід добиватись
Що дороге слід берегти
А не вівцею далі брести
Віз й тягомотину з сумом тягти
Будні покрасили в сіру тональність
Голову й очі ви опустили, свої обіцянки й слова загубили
Мовчки втікати
Роками мовчати
Частинку серця собакам віддати
Вибір же був , так мене чули
Все як завжди
Чужі просто ми
В кожного свій лиш інтерес
Кохання нема, один лише хрест.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2022
автор: oreol