Мандрує осінь по Вкраїні
Хоча гаї, ліси зелені.
Осінній подих домінує
Й права на зміни претендує.
Готує пензлі, фарби нові,
Палітру. Задуми чудові !
Щоб край наш так розфарбувати,
Причепури'ть садки у шати,
У золото вдягнути клени,
В черлене - листя горобини.
А в жовту шаль вбере вербичку,
Що так пасує її личку.
В багряно-золоте - калину,
Де виглядає мати сина.
Сумує, виплакала очі,
Сова кричить уже щоночі... *
Тоді ще більше тужить мати :
- Синочку, де ти? Хочу знати...
На Сході десь воюєш, сину ?
Боже, молюсь... Йому дай силу.
Не пошкодує осінь фарби
Жовтогарячі зробить барви,
Щоб душі матерів зігріти
Й живими повернулись діти.
* За народним повір'ям нічний крик сови, пугача віщують нещастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2022
автор: Галина Лябук