Невдовзі проминуть холодні ночі,
Заллє простори ніжністю весни:
Дворами жебонітимуть струмочки
Під покрики лелек із вишини.
Заплавають в озерах мляво жаби,
Природа неквапливо оживе –
Клечатимуть відталу землю трави,
Сади вбрання приміряють нове.
І радість прийде, знов загріє сонце,
Звільнивши укінці із туги лап.
Й зігріється душа, мов берег річки,
Де вмостяться десятки сонних жаб.
Стрічатиму смеркання наодинці,
Під безлічі пташиних серенад
Глядітиму у воду, як у вічність,
Поринувши в думок безкраїй сад.
[i]ІІ.21 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2022
автор: Прозектор