То щур в норі конає,
чи справді чутно плач?
То скиглить і ридає
один старий [i]палач[/i].
Втомився від роботи,
замислив каяття, –
згадай же всіх, кого ти
тут позбавляв життя!..
Полив ти землю кров’ю,
тож виросли хрести.
Іди ж собі з «любов’ю»,
давно ми не брати!
Весь світ нам поле бою –
нехай розсудить Бог!
Бо тісно нам з тобою
на цій землі удвох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2022
автор: Світлана Себастіані