Моя душа чутлива,
Немов вогнем горить,
Вогнем живого дива
Горить вона щомить,
Як в неї ти пірнаєш,
Неначе у ріку,
І легко задіваєш
Її струну чутку.
Й лиш маревом здаються
І біди, й горя всі,
Коли із неї ллються
Слова у всій красі,
Слова-красуні милі,
Дівиці чарівні,
Мов янголи стокрилі,
Немов цвіт навесні.
Слова рясні, багаті
На мудрість вікову,
Слова, які крилаті
На мудрість життьову;
Ту мудрість, що осіла
У їхній глибині,
Що кличе всіх до діла
В лихі та добрі дні.
В лихі − аби навіки
Добром їх освітлить,
У добрі − щоби ріки
Добра не осушить,
Щоб всюди повноводі
Вони були завжди,
Не знаючи у згоді
Ніякої біди.
Євген Ковальчук, 29. 09. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2022
автор: Євген Ковальчук