Ти пам'ятаєш вересневий ліс?
Малий сміявся, у багнюку ліз,
Всміхався день, закоханий і світлий.
Життя співало на щасливій щось,
Долоні притискаючи до щок,
Безчасники серед соснових голок квітли.
Пили какао, фєнєчки плели,
Дрімали голова до голови,
Гойдали сосни сонце на верхівках.
В пісок закарбували, як в сувій,
Мій тридцять восьмий, сорок другий твій
І двадцать сьомий розмір на кросівках.
Повітря перекреслили хрести.
Допомагай, мені не дотягти –
Весь білий божий світ лежить на ношах.
Жаху і люті ціпеніє гул.
Тут людяність застрелили впритул.
З пакету – бачиш? – вибилась холоша.
Це був солдат, здається, це – сім'я,
Це наш сусід, це вчителька, це я.
Тіла порозповзались на уривки.
Фотографуєш? Дірка у шоці,
Браслет на покаліченій руці
І двадцять сьомий розмір на кросівках.
18.09.2022
#russiaisaterroriststate
#standwithukraine
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2022
автор: Ольга Сквірська