Закрию очі – світ спокою,
Реальність, та уже в анфас –
Свідомості предмет настрою,
Щоб світ квітчастий не погас…
Бо рівноваги ця картина,
Далеко так від наших днів:
Дисгармонічності вітрина,
Де вік безумств оскаженів.
Очищення час від безумства,
Від его, (в прірву тягне нас),
В світ примітивний богохульства.
Дух совісті б у нас не згас.
Недосконалий світ минає,
Бажання темні – мити, прати.
Світанок поряд, заглядає,
В готовності душі, стрічати.
19.09.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Променистий менестрель