Світань приблизимо звабливих


Закрию  очі  –  світ  спокою,
Реальність,  та  уже  в  анфас  –
Свідомості  предмет  настрою,
Щоб  світ  квітчастий  не  погас…
Бо  рівноваги  ця  картина,
Далеко  так  від  наших  днів:
Дисгармонічності  вітрина,
Де  вік  безумств  оскаженів.
Очищення  час  від  безумства,
Від  его,  (в  прірву  тягне  нас),
В  світ  примітивний  богохульства.
Дух  совісті  б  у  нас  не  згас.
Недосконалий  світ  минає,
Бажання  темні  –  мити,  прати.
Світанок  поряд,  заглядає,
В  готовності  душі,  стрічати.
19.09.2022  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Променистий менестрель