Багато хочу так тобі сказати,
Проте не впевнена, що ти мене почуєш!
Я думала, що щастя – це кохати,
Коли в відносинах ти час свій не марнуєш.
Коли разом будуєте свій простір,
Немає таємниць і прирікань.
Кохання – це довіра й одна постіль,
Без посторонніх пошуків й блукань.
Я вірила тобі та крила мала,
Свою любов в нашу сім’ю вкладала.
Я мріями жила про майбуття
А виявилось, що немає почуття…
Немає почуття довіри,
До твоїх слів, й очей
Ти перекреслив всі мої надії
Своїм відношенням до цінності речей.
Не знаю я, чи буде як раніш все...
Мені потрібно знов себе - перебороти
Щоб поселити віру в своє серце,
Й обман твій силою в собі бороти.
Якщо ти ціниш все, що є в нас
Тоді мені потрібна допомога
Зробити так, щоб бу́ло мені легше
Й вказати де наша дорога
Куди ми підемо надалі?
Чи всі ра́зом, чи одиноко?
Життя нам не дає медалі!
Ми мусимо відкрити хоча б око!
Нічого не буває просто
Над всім потрібно працювати
Так само і відносини – непросто
З брехні старатись будувати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Інна Зорич