Осінь шепоче.
Облиш сумніви свої.
Ослаб своє стомлене тіло.
Пусти в серце надію.
Нехай обміліє нестримна
злива сліз, відчепиться лихо.
Щоб усмішка не полишала
лагідні вуста.
Не дай мені Боже стояти
під чужими дверима,
ковточка любові
бажаю сміливо.
Нехай залише мій дім,
безкрайність темноти і холоду.
Знаю, якби брязкало у кишені,
то й друзів багацько поруч було,
та я не спішу на життєве дно,
тримаюся, борюся.
Кинула свій дім,
зруйнований війною,
Душа не знаходить спокою.
Та вже інший Край
для життя знайшла,
таке воно життя.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Svitlana_Belyakova