Дрімлюга
Над лісом пітьма випростовує крила,
Лунає із хащі крик дикого звіра.
Звук моторошний. Зупиняється серце.
Від жаху волосся навдибки береться.
Так пугач не може, сова не уміє,
І навіть вовчиця так страшно не виє.
Ніхто не ридає, з печалі не гука.
Секрету нема тут: кричить це дрімлюга.
Як трапиться в лісі вам часом гуляти,
Не зможете птаха цього відшукати:
Під де́ рева стовбур, під листя торішнє
Його маскування — напрочуд успішне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Зелений Гай