/українська віланела/
«Ой, поточе мій, потічку, -
Примовляє панна,-
Не змочити б черевички!»
Ніби ружа – файне личко,
Ще й вдалася станом –
Ой, поточе мій, потічку.
До роботи вправна, звична.
У святкове вбрана –
Не змочити б черевички!
Все виводить пісню звично
Голосом гортанним:
«Ой, поточе мій, потічку…
Не лякай мене, водичко!
Я пройду старанно,
Не змочити б черевички!
Ладну дівку невеличку
Зачекавсь коханий –
Ой, поточе мій, потічку,
Не змочити б черевички!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Білоозерянська Чайка