Слово і ра́нить, і вбиває,
Дає надію й воскрешає...
Рубці наносить незгладимі,
Мов плями на душі родимі,
Таврує чисте існування,
Як свічка гаснуть сподівання
На щось омріяне, жадане,
Леліяне, думками ткане.
У тишині ночей, світанків,
Тих неповторних диво-ранків,
В народженні чогось ново́го,
Щоб приєднатися до тво́го
На цій Землі подій букету
Щораз кида́ючи монету.
Орел чи решка па́де долу
І вирветесь, чи знов по колу
Піде образа, до́кір, крик
(до цього майже кожен звик)
До того слова-леза-голки,
Що розбиває на осколки
Твій жбан так бажаних надій
Й міняє звичний хід подій.
Слово і ра́нить, і вбиває,
Дарує віру й воскрешає...
20.09.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Олекса Терен