Минають дні, і я минаю з ними.
Вже згасли зорі юної весни.
Попереду дощі й холодні зими,
а по ночах – сумні й тривожні сни.
У небуття пливуть часи неспішно,
в осінній келих ллється тихий щем.
Роняють віти листя безутішно,
всі перевиті бісерним дощем.
Ліниво хмари тягнуться на захід,
вологий вечір плечі обійма...
На горобині так багато ягід –
мабуть, сувора видасться зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2022
автор: Денисова Елена