А він ішов дорогою героя,
Де доля бачить всіх своїх здаля.
Палала під ногами та земля,
В його руках святою стала зброя.
Іти туди, вперед, не кожен зможе...
Та він ішов, не дивлячись назад,
Для того, щоб у нас не влучив "град",
Щоб не прийшла сюди орда ворожа.
Наш прапор він відмовився топтати
В полоні, де знущалися кати.
Його запам'ятають назавжди
Нові будинки та старенькі хати,
Як він ішов. Ішов до перемоги
Свого народу. Інше - не важливо!
Не зрікся Воїн сильний та сміливий
Єдиної та вірної дороги.
Так! Він ішов усіх нас захистити!
Нехай своє отримають кати!
А нам - не забувати! І піти
Схилити голову, покласти квіти.
І ми йдемо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2022
автор: Артур Дмитрович Курдіновський