Чарівний вечір, тиха прохолода...
Зігрій мене ти поглядом своїм
Душі моєї люта непогода
Розвіється полями, наче дим.
Пережито і пройдено немало,
Розказано і вислухано теж -
Пора прийшла відверто помовчати,
Блукаючи між зорями без меж.
Всі звуки причаїлися, притихли,
У вирій полетіли всі жалі,
Кохання заповітне перестигло,
А осінь забирає врожаї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2022
автор: Батьківна