Січневе сонце... вогкий легіт...
Старої хвіртки звичний скрегіт,
що чути денно...
Лишивсь позаду високосний
рік, що вважався доленосним
для нас напевно.
А куций день не рівня ночі –
зніяковіло плющить очі
від світу оргій,
де ніч гуляє в габардині
й стійкіший в пахощах гордині
парфум "Black Orchid".
Зимова ніч глевка та мрячна
на землю трусить необачно
дрібні краплини.
Блукає казка темним лісом
та жбурить в спину час до біса,
бо дляво плине.
А куці дні поснули в марах
і небо сивіє у хмарах,
ще й ночі довгі
стискають мить у часі млявім
й малюють вугликом в уяві
тотем "Black Orchid"...
04.01.2021
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Олена Студникова