Часи важкі. Не меркніть, світлі люди.
Бо це не ніч, якась суцільна мла.
Поміж руїн почвара мовчки блудить,
живих шукає, породілля зла.
Дивись, он тягне душу немовляти,
гаряче серце згасить залюбки.
Ридає над дитям нещасна мати,
із рук не випускаючи руки…
Вона ж пішла туди, де чути стогін,
де запах крові, біль, суцільний жах…
Біда і смерть усі її пологи
та вічний трупний запах на руках.
Часи важкі. Не меркніть, світлі люди!
Не час тепер солодкі здріти сни.
Бо, хто тоді добру світити буде
і, хто цей мир врятує від війни?
22.09.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Микола Соболь